joomla 1.6

YOU`re here:
PROGRES.IN.UA Розвиток Розвиток особистості Мотодельтаплан - власними руками
Decrease font size  Default font size  Increase font size 
Мотодельтаплан - власними руками
Рейтинг 5.0 из 5. Голосов: 13



Олександр Крупський на його малій Батьківщині - у місті Балаклія,що знаходиться в Харківській області - вважається «диваком». Це пов'язано з тим, що у свої 70 років він продовжує бути активним та сповненим творчого оптимізму, а ще... літає. На мотодельтаплані, який сам же спроектував та виготовив, витративши на цей проект близько 12 тисяч доларів. Таких коштів вистачило б, наприклад, на придбання в Балаклії розкішного будину. Та захоплення дорожче.

 

Дельтапланеризмом Олександр Михайлович почав займатися ще з дитинства. Тоді в місцевому Будинку піонерів ще працював авіагурток. Пізніше, переїхавши до Харкова, займався в аероклубі. Треба віддати належне його здібностям та завзятості: конструювання та техніку виробництва дельтапланів він освоїв досконало. І свій особистий мотодельтаплан створював власними руками, починаючи з розрахунків і закінчуючи виготовленням деталей. Задоволення, що обійшлося в копієчку, досі потребує інвестицій. 

- Буває, приходиш додому, а дружина - де гроші? А я руками розводжу - немає грошей. Вона тільки плюне... Розуміє, що мені літати все одно хочеться, а на дві години в небі йде 250 - 300 гривень, - нарікає Олександр Михайлович. 

- У непрофесійній авіації здебільшого використовуються саморобна техніка, - стверджує Крупський. - Це у мене новий французький двигун, а інші викручуються як можуть. Бачив просто дивовижні двигуни. Наприклад, з мотоцикла «Дніпро», втім, перероблений і форсований. Літав на апараті з двигуном від автомобіля «Хонда». Скажений, набирає висоту мало не вертикально - 7 метрів за секунду. Двигун «Дніпровський», для порівняння, «брав» 3 метри. Зараз я літаю на «Rotax». Він маленький, можна однією рукою нести, а видає 65 «коней». Правда, наліт дає невеликий, близько 8 тисяч годин, після цього його потрібно буде в Київ відвезти, де його переберуть в їх сервісному центрі, інакше мені просто ліцензію не видадуть, та й коштує такий двигун недешево - 6000 доларів. 

Тому ми поцікавилися у пенсіонера-авіатора з сільської місцевості про джерело цих коштів.

- Захоплення дельтапланеризмом хоч і коштує дорого, але іноді приносить прибуток, - відкриває завісу Олександр Михайлович. - Я, наприклад, розприскую пестициди і гербіциди на полях. Палива дельтаплану необхідно незрівнянно менше, ніж літаку: «Ан-2» за одну годину польоту використовує 250 літрів бензину, а дельтоплан за дві години - тільки 35 літрів. Але про умови оплати потрібно домовлятися заздалегідь. А то один раз зі мною розплатилися натурою - пригнали два «КамАЗа» соняшникового насіння! З причепами! І що мені з ними робити? Мало того, що вони місця займають ого-го, так ще й елеватори не приймають: кажуть, не може у приватної особи бути стільки насіння, ви його вкрали. Ледве реалізував...

Дельтапланеризм - спорт ризикований. Безпека в ньому залежить від якості машини, а надто - двигуна. Це легкі безмоторні планери можуть лягти на курс і летіти чотириста - п'ятсот кілометрів. Мотодельтаплан же за своїми якостями відрізняється від таких апаратів. При зупинці двигуна він починає різко знижуватися. Тобто посадити його можна, але де - вибере він сам. Були над лісом - впадете в ліс. Над озером, - значить, в озеро. 

- Особисто я падав тричі - на своєму старому вітчизняному «Бурані», хай йому грець, - продовжує розповідь Олександр Михайлович. - У мене для таких випадків навіть парашут є, спеціально для дельтаплана. Он він, у ящику лежить, але я його принципово з собою не беру. Якщо знаєш, що в тебе за спиною парашут, розслабляєшся, а цього небо не прощає. Одного разу залітав у грозу, хоч і не надовго. Нікому не побажаю такого. Навіть великі літаки намагаються не потрапляти в грозові хмари без крайньої потреби, що ж до маленького і легкого дельтаплана - його так мотає... Одній дівчині-дельтапланеристці в грозовій хмарі зламало крило, на щастя, у неї якраз виявився парашут. Але на парашуті її ще кілометра на півтора підняло вгору. Приземлялася без свідомості. Тому особисто я віддаю перевагу на землі перечекати грозу. Втім, небезпека може таїти в собі і поле, на яке приземляєшся. Був випадок: все оглянув заздалегідь, а коли приземлявся, нарвався на якийсь дріт. Порвало крило, порізало гвинт. Прикро... 

- Дельтаплани можна піднімати дуже високо, - каже пілот, поглядаючи в ясне небо. - Межею у нас вважається 7200 метрів. В принципі, можна злетіти і вище, але сенсу в цьому немає - там мало кисню. Страждає і пілот, і двигун, потужність якого на таких висотах катастрофічно падає. Та й холодрига така, що без підігріву замерзають карбюратори, а про людей і говорити нічого. А ще з такої висоти предмети на землі стають занадто дрібними, щоб їх можна було розглядати. Моя улюблена висота - метрів двісті, там цікавіше... 

Спілкуючись з цією людиною, не віриш, що перед тобою чоловік поважного віку. Настільки живі очі, настільки кипуча енергія. Зараз він майструє аерочовен для риболовлі (на дельтаплані хоч і зручно, але дуже дорого), який вже майже готовий, а паралельно упорядковує свій дельтаплан. Але є й те, що по-справжньому засмучує Крупського: - Раніше було легше, нас, аматорів, ніхто не обмежував. Вище трьохсот метрів не піднімалися, щоб не заважати професійній авіації, і літали куди хотіли. А сьогодні все складніше, дозволами задовбали!


Незважаючи на існуючі юридичні та фінансові труднощі, є надія, що кількість підкорювачів небес зростатиме. Адже для цього достатньо мати захоплення, мрію та діяти, реалізуючи її.

Comments:

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити